shobsho?: Звідки ви, скільки вам років?

PONER69: Мені 27 років, я родом з металевого серця країни, міста Кривий Ріг. 

s.: Як почали займатися стріт-артом?

P.: Я б сказав графіті-артом. Стріт-арт – то трохи інше. Почав, як і всі в мене на районі. Тоді вийшла гра Marc Eckō's Getting Up: Contents Under Pressure, і пішло-поїхало, перші маркери, балони, хіп-хоп. Але для багатьох це все минуло, а зі мною це лишилося, хоча були періоди, коли я був не у двіжусі. Для більшості новачків графіті – тимчасове хобі, період в юнацтві або прикольна чи навіть «модна» забава. Для інших, хто не покине графіті – стиль життя.

s.: Чи займаєтесь чимось ще?

P.: В плані мистецтва? Пробував себе у багатьох напрямах і, чесно кажучи, мені все до вподоби, мабуть, тому, що я полюбляю творчість у всіх її проявах від музики до скульптури та архітектури. Творчість – це про душу людини, про її особистість та особливість.

s.: Чому саме графіті-арт? Що в ньому подобається? Що для вас цінно в цьому занятті та, власне, результаті?

P.: Відчуття вакууму від зовнішнього світу, ти ніби в капсулі, ніби не в Україні, не на планеті Земля, не в Сонячній системі, а десь поза часом і простором. Нереальне відчуття.Ексклюзивність, невелике ком`юніті, свого роду мафія по всьому світу, яка вірна одній справі, де є свої поняття та ієрархія, належність до цього всього також поглинає, хоча і є для багатьох взагалі незрозумілою та несерйозною. Можливість самовиражатись. «Я так бачу, я хочу тут зробити графіті.» Ми всі трохи нарциси, а графіті – інструмент проявлення свого бачення єдиного кодексу міста. Насправді балон з фарбою дуже прикольна штука, попшикайте і вам дуже сподобається користуватись ним як інструментом, будете щасливі як дитина, навіть якщо намалюєте щось огидне.))

s.: Звідки берете натхнення? Можливо, відомі художники, або комʼюніті?

P.: Останнім часом з цим дуже складно. Останні 2 роки – особливо. Бувають миті натхнення, але це – крапля в морі. Я слідкую за всіма подіями графіті сцени, але зараз дуже часто собі кажу «не на часі», хоча «життя триває». Зараз зрозумів що дають натхнення колаборації, а вони породжують нові проєкти та надихають. І так по колу.

s.: Чи були проблеми з поліцією/ власниками стін/ перехожими через ваш арт?

P.: Завжди це було і буде, у кожного райтера. Суспільство і законодавство у нас однією ногою з радянського союзу, і поки ми ще не всі готові бути, так скажемо, прогресивними. Багато упередженості у бік всього сучасного завжди присутнє. Головне – лишатись людиною, так я і вирішую всі конфлікти, і це працює)

s.: Можливо, ви б хотіли щось додати, про що ми не спитали?

P.: Дивіться навколо себе, адже навколо вас пишеться і малюється історія. Час нікого не оминає стороною, але наскельні малюнки дійшли і до наших часів.