shobsho?: Звідки ви, скільки вам років?

Lizaazay: Місто Дніпро, 26 років.

s.: Як почали займатися стріт-артом?

L.: З дитинства захоплювалась розмальованими парканами Роя та інших (хто з Дніпра - зрозуміє🤭) , в підлітковому віці балувались з однокласниками спочатку в скетчбуках, потім паркани, але з початку війни почала малювати більше і частіше.

s.: Чи займаєтесь чимось ще?

L: Так, я дизайнер, та все життя пов’язана з творчою діяльністю.

s.: Чому саме графіті-арт? Що в ньому подобається? Що для вас цінно в цьому занятті та, власне, результаті?

L.: Мені подобається ідея знаків, долі, “так зірки зійшлись”, тому дуже хочеться залишати милих жаб та посилання з коханням на стінах міста, щоб вони попадались людям в їхні переломні моменти та були своєрідним знаком.

s.: Як з’явилися Жаби?

L.: Побачила в палітрі колір з назвою “закохана жаба”, одразу відбувся метч – я маю її намалювати, потім залишилось багато зеленої фарби і я продовжила малювати жаб, тепер люблю їх дуже сильно.

s.: Чи були проблеми з поліцією/ власниками стін/ перехожими через ваш арт?

L.: Не проблеми, я би назвала це неприємними ситуаціями. Один раз тікали з подругою від патрульних, але хлопців з нашої компанії затримали тоді. Інший раз поліціянт “видєлувався” перед своєю подружкою і типу "снізойшов" до нас та дозволив вернутись через годину та домалювати. Останнє – малювала на зруйнованій заброшці в центрі міста, і тут з’являється її власник 🙈

s.: Можливо, ви б хотіли щось додати, про що ми не спитали?

L.: Я думаю, ваші постери роблять величезну справу. Люди звикли сприймати графіті як щось погане, бо вулиці забруднені невдалими шматками. Але серед них є справді гарні та цікаві графіті, з сенсами та ідеями, що гармонійно вписуються в середовище. Вважаю, що ці постери маленькими кроками, але наближають людей до бачення прекрасного в графіті.